Свій хлопець з тіктоку, гречка, меми і піар: як рівненські онлайн-медіа пишуть про політиків

Вибори будуть ще не скоро, але політика повертається в рівненські медіа, і не завжди ці матеріали створено з дотриманням журналістських стандартів. У квітні ми почитали стрічки п’яти найпопулярніших за кількістю переглядів рівненських онлайн-видань, “Радіо Трек”, “Рівне вечірнє”, “Рівненські новини”, “Рівне 1” і “Рівне медіа”, і побачили – коли йдеться про політиків і політику, медіа часто стають ретрансляторами політичного піару із соцмереж, а інколи забувають дотримуватися балансу думок, фактично створюючи контрагітацію. Звісно, чимало матеріалів на політичну тематику були створені з дотриманням журналістських стандартів, втім варто звернути увагу на тривожні тенденції, серед яких архівація мемів і коментарів із соцмереж у висвітленні важливих політичних процесів, відбілювання посадовців, висмикування цитат з контексту і нові піар-стратегії політиків. 

Між журналістикою і архівацією мемів

Міжнародні новини не часто з’являються в стрічках рівненських медіа. Водночас увагу міжнародним подіям, а особливо політиці президента США Дональда Трампа, приділяють сайти “Радіо Трек” і “Рівне вечірнє”. Щоправда, їхній підхід до висвітлення таких тем суттєво відрізняється. “Рівне вечірнє” зазвичай публікує міжнародні новини з посиланням на авторитетні світові медіа, тоді як “Радіо Трек” полюбляє використовувати інформацію з телеграм-каналів і коментарів у соцмережах, які не є надійними джерелами інформації. Інколи такі тексти “Радіо Трек” більше нагадують не журналістські матеріали, а імпровізовані стендапи. Так, у матеріалі про те, що Китай не боїться тарифів, запроваджених Трампом, замість ґрунтовного політичного і економічного розбору, медіа додало добірку мемів і саркастичних коментарів неназваних людей із соцмереж, які не претендують на звання експертів. 

Меми присутні й на головній ілюстрації матеріалу про торговельну війну США і Китаю. Скрин: “Радіо Трек” 

В іншому матеріалі під провокативним заголовком “США і Трамп дають задню, але як бачить собі перемогу над Україною – сам Путін?” “Радіо Трек” демонструє дивне поєднання аналітики й соцмережного формату. Тут подано уявлення “перемоги Путіна” від російської політологині Тетяни Станової мовою оригінального фейсбук-допису, тобто російською. Видання мотивує публікацію допису тим, що його активно обговорюють у мережі, однак у самому матеріалі не представляє авторки. Тож читачу потрібно погуглити авторку, щоб дізнатися, в чому полягає її експертність. Отже, редакція ніби пропонує читачеві кремлівський наратив, попереджаючи, що це позиція Кремля, але водночас не спростовує ворожі тези. 

“Радіо Трек” використовує коментарі із соцмереж у політичних публікаціях. Скриншот: сайт “Радіо Трек”

Такі матеріали нагадують експеримент, покликаний відповісти на запитання, чи може соцмережевий тренд замінити журналістську роботу. Клікбейтні заголовки, меми, коментатори із соцмереж. Усе це більше нагадує архівацію трендів з мережі, а не журналістику. Проблеми з дотриманням журналістських стандартів ми виявили в окремих політичних матеріалах усіх п'яти медіа, однак меми й коментарі із соцмереж присутні лише в текстах “Радіо Трек”. 

Прихована реклама політиків

Інколи медіа можуть поширити джинсу політика, просто опублікувавши його допис із соцмереж. Фактично так і вийшло у випадку з новиною про міського голову Здолбунова Владислава Сухляка. У квітні політик повідомив у своєму телеграм-каналі, що суд поновив його на посаді міського голови, наголосивши, що “справедливість та законність мають перевагу”. Цей допис повністю процитувало “Рівне медіа”, додавши відео з його каналу, але не пояснивши, за що судили мера Здолбунова. Лише наприкінці тексту медіа подав посилання на матеріал про корупційний епізод мера. У ньому читач може побачити викладені купюри, які вилучила поліція під час розслідування ймовірного хабарництва. Водночас у новині про поновлення Сухляка “Рівне медіа” наче забуло про всі ці купюри, висвітливши виключно позицію Владислава Сухляка, переконаного, що його несправедливо судили.

“Рівне медіа” і “Рівне вечірнє” по-різному подали одну й ту саму заяву з телеграму Владислава Сухляка. Скриншоти із сайтів “Рівне медіа” і “Рівне вечірнє”

Водночас сайт “Рівне вечірнє” опублікував ту саму заяву Сухляка, але без його цитат про “несправедливість”, доповнивши повідомлення нагадуванням, що політика звинувачують у корупції. В іншій новині “Рівне вечірнє” також висвітлило позицію прокуратури, яка наполягала на продовженні відсторонення від посади. “Четверта влада” ще більше деталізувала обвинувачення, нагадавши, що в серпні 2024 року Сухляка разом зі спільниками затримали за підозрою у вимаганні понад 11 тисяч доларів у місцевої підприємиці за розв'язання земельного питання. До січня 2025 року розслідування завершилося, справу передали до суду, але Рівненський міський суд не погодився продовжити відсторонення Сухляка і поновив його на посаді.

Тож одне й те саме повідомлення можна транслювати по-різному. Публікація допису політика про “перемогу закону” й опускання ключових деталей про корупційний скандал і аргументи обвинувачення перетворює матеріал на однобокий, спрощує реальність і створює ризик маніпуляції громадською думкою. Навряд чи “Рівне медіа” хотіло досягнути саме такого результату, адже раніше писало про цю справу з посиланням на правоохоронців, утім у новині порушено майже всі професійні стандарти, зокрема баланс думок, точність, повноту. 

Подібна маніпуляція присутня й у матеріалі “Рівне вечірнє” про скасування ліцензії на проведення експертизи будівельних проєктів для компанії дружини нардепа від “Слуги народу” Олександра Аліксійчука. З одного боку, видання коротко зазначає, що СБУ відкрила кримінальне провадження стосовно порушень у проведенні експертиз будівельних проєктів низкою компаній, цитуючи матеріал сайту “Наші гроші”. З іншого – “Вечірка” акцентує на коментарі політика з фейсбуку, який гадає, що проблема з ліцензією має “елементи політичної гри”, що відображено в коментарі нардепа і в заголовку “Це політична гра проти мене, – нардеп з Рівненщини про скасування ліцензії”. Проблема такої подачі в тому, що звинувачення нардепа в бік правоохоронців залишається без відповіді. Отже, у читача може виникнути враження, що проти депутата ведеться брудна політична кампанія і він може автоматично стати на бік політика. Сайт “Рівне медіа” також публікував цю заяву Олександра Аліксійчука, щоправда з нейтральнішим заголовком. 

“Рівне вечірнє” і “Рівне медіа” опублікували фейсбук-пост Олександра Аліксійчука. Скриншоти із сайтів “Рівне вечірнє” і “Рівне медіа”

Класичним втіленням іміджевих публікацій з ознаками прихованої реклами політиків у квітні стали повідомлення про голову Рівненської обласної ради Андрія Карауша, який прочитав лекцію студентам, голову Рівненської ОДА Олександр Коваль, який випікав з дітьми смаколики, начальника Рівненської РВА, який відвідав дитячий будинок, і грамоту від церкви для директора “Рівнеоблводоканалу” Андрія Грухаля. Ці повідомлення містять ознаки прихованої реклами, адже основою новин стали дописи пресслужб та із соцмереж політиків, і суспільна значущість цих подій є сумнівною. Ці дописи вочевидь є продуманим PR-супроводом, адже акцентують на емоційній складовій, маніпулюючи підходом “усе для дітей”, а не на суспільно важливій роботі політиків. Водночас медіа, ретранслюючи ці повідомлення, легалізували їх як новини, хоча вони більше нагадували рекламні пресрелізи.

Піар голови Рівненської РВА Юрія Колоса на відвідуванні дитячого будинку. Скриншот із сайту “Рівне медіа”

Тікток-стратегія в.о. мера Віктора Шакирзяна і медіа, які його просувають 

Найвіртуознішим у висвітленні своєї діяльності – постійних зустрічей, перевірок, нарад, інспекцій тощо – традиційно є виконувач обов’язків міського голови Рівного Віктор Шакирзян. ІМІ вже неодноразово писав про те, як політик піариться на ресурсах Рівненської міськради й у своїх соцмережах, вочевидь залучаючи до створення іміджевого контенту працівників міської ради. 

Раніше фото з логотипом “Віктор Шакирзян” мали офіційніший тон. Зараз медіа посилаються на його соцмережі, публікуючи короткі відео у форматі тіктоків, які стали емоційнішими, простішими й такими, що, напевно, охоплюють аудиторію, яка ігнорує офіційну інформацію. 

Вочевидь команда Шакирзяна зробила ставку на молодіжну аудиторію, адаптувавши контент під формат тіктоку: короткі відео з жартами, суржиком, “живими” діалогами з рівнянами й зніманням побуту міста. Ці відео збирають тисячі, а іноді й сотні тисяч переглядів у тіктоці й створюють ілюзію доступності політика, формуючи образ “свого хлопця”, який не тільки керує містом, але й розуміє його мешканців. На противагу цьому, телеграм-канал Шакирзяна із “серйознішим” контентом має лише трохи більш ніж 4 тисячі підписників.

Ось, приміром, тікток Віктора Шакирзяна з парку Тараса Шевченка. Він починається з його запитання, чи тільки він бачить білку. Це відео зібрало понад 300 тисяч переглядів і 11,9 тисячі вподобайок.

Тікток Віктора Шакирзяна з парку Тараса Шевченка про білку зібрав більш ніж 300 тисяч переглядів. Скриншот: тікток Віктора Шакирзяна

І якщо соцмережі залишаються легальним майданчиком для самопрезентації політиків, то медіа мали б критичніше оцінювати такий контент. Утім, сайт “Рівне медіа” фактично став майданчиком піару Віктора Шакирзяна, який, крім публікації його відео, також розшифровує його дотепні вислови й ставить їх у заголовок. Як, приміром, у новині “Короче, мене це вже бісить!”, де Шакирзян розповів, як оновлюватимуть Гідропарк Рівного”. Медіа коротко повідомило про оновлення Гідропарку, але основним контентом стає відео Шакирзяна, де він інспектує територію і спілкується з підрядниками. 

Аналогічний підхід повторився в новині, як Шакирзян перевіряв стан ліцею, критикуючи майже все. З жартів політика розпочинається відео з парку “Хімік”, яке також опублікувало “Рівне медіа”. І такі публікації медіа публікує постійно. 

Скриншот повідомлення про інспекцію парку, проведену Віктором Шакирзяном із сайту “Рівне медіа”

Усі ці матеріали подаються як новини, хоча насправді це іміджеві соцмережеві відеоблоги окремого політика. Водночас кожне таке відео супроводжується “фірмовими” логотипами політика, а акцент робиться на його емоційних реакціях. Що це все означає? Перетворення новинного ресурсу на архіви відеозаписів посадовця має тривожні тенденції, адже навіть нейтральні за змістом повідомлення, як-от інспекція парку, через візуальний контекст і персональний брендинг стають інструментом іміджевого просування Шакирзяна. Іміджеве просування політиків – це завдання їхніх піарників, а не медіа, які мали б бути неупередженими й критичними. 

Маніпуляції гречкою 

Сайт “Рівненські новини” зрідка пише про політиків чи політику, але у квітні 2025-го опублікував матеріал з ознаками чорного піару про нардепа від “Слуги народу” Дмитра Соломчука, який начебто “годував гречкою” журналістку “Четвертої влади”. З інтерв’ю Соломчука Суспільному “Рівненські новини” виокремили лише його розповідь про “смачну українську гречку” – із закидом, що після цього “Четверта влада” про нього майже перестала згадувати. 

Нагадаємо, у вересні 2024 року Громадянська мережа “Опора” опублікувала дослідження, де зазначила, що Соломчук “прославився постійною роздачею продуктів у своїй приймальні для виборців”. Процес роздачі продуктів і внесення персональних даних пенсіонерів, які їх отримали, зафіксувала журналістка “Четвертої влади”. На запитання Суспільного про цю практику нардеп відповів історією про те, як “пригостив гречкою” журналістку. 

Замість аналізу “гречкосійства” Соломчука “Рівненські новини” зробили акцент на окремому епізоді з журналісткою. “До слова, після цих гостин, про Дмитра Соломчука, який представляє провладну партію “Слуга народу”, на сайті майже не згадують”, – натякає сайт. Також у статті присутні звинувачення в недотриманні принципів непідкупності з боку видання. Чого варта лише головна світлина. 

Сайт “Рівненські новини” розмістив маніпулятивну ілюстрацію з образами в бік колег з “Четвертої влади”. Скриншот із сайту “Рівненські новини”

Авторка матеріалу про гречкосійство нардепа Соломчука, журналістка “Четвертої влади” Ольга Підгородецька в коментарі ІМІ розповіла, що вважає публікацію “Рівненських новин” спробою дискредитації.

“По-перше, мене ніхто не запрошував на зустріч із народним депутатом Дмитром Соломчуком. Я як журналістка зв’язалася з його помічницею і домовилася про інтерв’ю, щоб дізнатися, що це за акція з роздачею гречки й чому збирають особисті дані людей. Не пам’ятаю, щоб мала спробувати або їсти гречку в компанії нардепа з помічниками. Так, депутат дійсно показав каструлю з гречкою і запропонував спробувати, бо вони, мовляв, якраз мали сідати обідати з помічниками. Але я не збиралася писати про це, бо тема була інша”, – розповідає Ольга Підгородецька.

Ольга припускає, що висловлювання нардепа могли бути піаром або ж він неправильно висловився. “Але це не означає, що я порушила журналістські стандарти чи стала частиною його піару. Як мінімум нардеп має публічно вибачитись особисто переді мною, а перед редакцією – задонатити на збір “Рівненський дрон”, – каже журналістка. 

Нагадаємо, “Рівненські новини” не вперше намагаються дискредитувати Агенцію журналістських розслідувань “Четверта влада”. У грудні 2024 року на сайті вийшло два наклепницькі матеріали проти розслідувачів. Засновником сайту “Рівненські новини” є Андрій Андрощук, ексрадник колишнього голови Рівненської ОДА Олексія Муляренка. Андрощук неодноразово ставав фігурантом матеріалів розслідувачів через поширення брехні про журналістку Інну Білецьку, а також водіння в нетверезому стані. 

Суб’єктивні оцінки журналістів у матеріалах про статки посадовців

Квітень традиційно став місяцем, у якому медіа пишуть про статки посадовців, адже до 31 березня вони мали подати щорічні електронні декларації. Рівненські медіа висвітлювали подробиці з декларацій політиків, згадуючи їхні дорогі годинники, маєтки, автівки, а ще акцентували на контроверсійних нюансах біографій. Так, у матеріалах про статки нардепа Романа Іванісова медіа обов’язково згадували, що він “засуджений за зґвалтування” (вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 21 березня 1996 року Іванісов визнаний винним у закінченому злочині – груповому задоволенні пристрасті неприродним способом та в замаху на зґвалтування. – Авт.), а матеріали про нардепа Сергія Литвиненка від “Слуги народу” супроводжувалися ярликами на кшталт “прогульник” і “кнопкодав”. 

Скриншот матеріалу про декларацію Сергія Литвиненка із сайту “Рівне 1” 

“Спирт, кнопкодавство та скандали. Три слова, що описують діяльність народного депутата України від Рівненщини Сергія Литвиненка” – цими словами розпочинається публікація і сюжет про декларацію депутата на сайті “Рівне 1”. У матеріалі видання аналізує оприлюднені декларації нардепа, згадує придбаний дружиною автомобіль за гроші, які позичила їй мати, епізоди кнопкодавства тощо. Позицію нардепа щодо звинувачень у матеріалі не показано повністю. “Рівне 1” згадує пояснення депутата, які він давав іншим медіа раніше, але медіа не звертається до нього по коментар щодо своїх звинувачень.

“Робота не вовк – в ліс не втече”. Такою приказкою можна описати 2022 та 2023 роки в Сергія Литвиненка. У цей період нардеп пропустив 45% голосувань. А навіщо ходити, якщо і так отримуєш заробітну плату”, – пише “Рівне 1” наприкінці матеріалу, не даючи можливості Литвиненку пояснити прогули. Такі матеріали хоч і виконують роль громадського контролю, справедливо нагадуючи про факапи політиків, але водночас нагадують контрагітацію, де факти йдуть разом із суб’єктивними оцінками журналістів. Крім того, у цьому матеріалі порушено баланс, а факти не відокремлено від коментарів. 

Подібний виклад інформації без коментарів другої сторони є й в інших матеріалах рівненських медіа про статки політиків. Щоправда, є випадки, коли журналісти намагаються отримати від політиків пояснення, у такий спосіб дотримуючись балансу думок і точок зору. 

У 2023 році моніторинг ІМІ показав значне зменшення кількості політичних новин у стрічках найпопулярніших рівненських медіа. Два роки тому такі новини становили лише 2,5%. Зараз, за нашими спостереженнями, кількість політичних новин і новин зі згадками політиків збільшилася. Разом з тим велику частину з них становить паркет, пресрелізи на кшталт “посадовці висадили туї”, описи пресконференцій, заяви. Тобто джерелами інформації політичних новин є здебільшого пресрелізи й соцмережі політиків, рідше – інші медіа. Водночас матеріали про статки посадовців чи гучні справи зазвичай є власною роботою медійників, але таких публікацій небагато. Загалом квітневий моніторинг демонструє тривожні тенденції, коли журналісти навмисно чи ні, але стають піарниками політиків або ж нехтують стандартами задля переглядів.

Ганна Калаур, регіональна представниця Інституту масової інформації в Рівненській області